КОНЦЕПЦІЯ ТА ІСТОРІЯ КОНКУРСУ
1.1. Міжнародний правничий конкурс імені В. М. Корецького – конкурс із міжнародного права світового рівня.
1.2. Місія Конкурсу – утвердження України як одного з центрів юридичної науки, освіти та практики.
1.3. Мета Конкурсу – утвердження поваги до права і довіри до правників як української правничої традиції.
1.4. Завдання Конкурсу: (1) слугувати способом підвищення рівня підготовки правників; (2) утверджувати зв’язок поколінь у юридичній професії; (3) сприяти позитивному образу юридичної професії через вшанування доробку визначних українських правників, таких як Володимир Михайлович Корецький; (4) сприяти розвитку науки і практики міжнародного права, його зв’язку з національним законодавством; (5) сприяти розвитку всебічно розвинутої відповідальної особистості правника; (6) сприяти розвитку українського та англійської правничої мови.

1.5. Історія Конкурсу. Ідея конкурсу світового рівня в Україні обговорювала з-поміж юристів, зокрема і в юридичній літературі, з початку 2000-их років. Уперше ідею проведення конкурсу, рівня міжнародних конкурсів імені Ф. Джессапа, Б. Телдерса, було оприлюднено в журнальній статті (Конкурс ім. Філіпа Джессопа: міжнародне публічне право, англійська мова та ораторська майстерність (історія, суть та українська традиція) // Часопис Київського університету права. — 2004. — № 3. — С. 120—126; № 4. — С. 113—120). Схвально сприйняту в різних колах юридичної громадськості ідею було матеріалізовано 5 грудня 2007 року, коли Координаційна рада молодих юристів України при Міністерстві юстиції України за пропозицією В. С. Бігуна одноголосно ухвалила рішення про ініціювання конкурсу, який отримав ім’я В. М. Корецького. Як відзначалося у прес-релізі з цієї нагоди, «конкурс приверне увагу до України як одного із світових центрів міжнародного права, привабить до нашої країни, багатої правовими традиціями, талановитих студентів і молодих юристів із усього світу». Конкурс інавгуровано під егідою Загальноукраїнського Тижня права 10 грудня 2008 року, разом із проведенням першого фіналу змагань.

1.6. Тема Конкурсу має стосуватися міжнародного права чи міжнародних аспектів українського законодавства й може змінюватися.
1.7. Мови Конкурсу – українська та англійська. Англійська мова є мовою міжнародного раунду конкурсу й має стати універсальною мовою Конкурсу.
1.8. Найменування. Присвоєння Конкурсу іменіВолодимира Михайловича Корецького зумовлене зразковим образом Корецького як людини і правника. Володимир Михайлович Корецький (1890 – 1984) – український правознавець, доктор юридичних наук з 1939, професор з 1920, академік Академії наук УРСР з 1948. Навчався 1910–11 на юридичному факультеті Московського університету, закінчив 1916 юридичний факультет Харківського університету з дипломом 1-го ступеня. У 1920–41 у Харківському юридичному інституті (тепер – Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого): професор і керівник (з 1937) кафедри історії держави і права; завідувач кафедри міжнародного права (з 1947).

Викладацьку діяльність поєднував із практичною роботою: завідувач правового підвідділу Наркомату іноземних справ УСРР (1921–22), завідувач юридичного відділу Укоопспілки (1922–24), завідувач юридичного відділу Українбанку (1924–30), старший консультант Державного арбітражу при РНК УСРР (1930–35).

Підсумком багаторічної праці вченого в галузі міжнародного приват. права стало створення великої монографічної праці «Нариси англо-американської доктрини і практики міжнародного приватного права» (1948). У 1950 праця була видана в КНР кит. мовою. Саме з цієї проблематики 1939 захистив докторську дисертацію.

1948 обрано академіком АН УРСР, а 1949 очолив утворений у Києві Сектор держави і права АН УРСР. Після перетворення 1969 Сектора на Інститут держави і права АН УРСР був директором Ынститут до 1974, потім – почесним директором, завідувачем відділу міжнародного права та порівняльного правознавства. Під керівництвом Корецького Інститут став однією з провідних науково-дослідних установ не тільки в Україні, а й в СРСР. У цей час Корецький зосередив свою увагу на дослідженні проблем міжнародного публічного права. Багатогранною була його діяльність і як історика права.
У складі делегації СРСР Корецький брав участь у підготовчих сесіях заступників міністрів закордонних справ до Паризької мирної конференції і у самій конференції, скликаній для укладення мирних договорів держав антигітлерівської коаліції з колишніми союзниками фашистської Німеччини в Європі (1946). Був членом делегації УРСР на 1, 2 і 4-й сесіях ГА ООН (1946, 1947, 1949), радником представника СРСР в РБ ООН (1946). Корецький – перший вітчизн. вчений, який увійшов до складу Комітету ООН з прогресивного розвитку міжнародного права та його кодифікації (Н.-Й., 1947), а згодом став членом Комісії міжнародного права ООН (Н.-Й., 1949–51), що продовжила роботу попереднього комітету. Член і перший заст. голови Комісії з прав людини ООН (1947–49), до функцій якої у цей період належала розробка проекту Загальної декларації прав людини. Очолював делегацію УРСР на сесіях Конференції ООН з морського права (Н.-Й., 1958; Женева, 1960). Був членом Пост. палати Третейського суду в Гаазі (1957–69).

У 1960 на 15-й сесії ГА і РБ ООН Корецького обрано членом Міжнародного суду ООН у Гаазі, а з 1968 по 1970 він – віце-президент цього Суду. К. був почесним членом Індійського т-ва міжнародного права (з 1960); член-кореспондентом (з 1965), дійсним (з 1977), а потім почесним (з 1983) членом Інститут міжнародного права (м. Гент, Бельгія); академіком Мексиканської академії міжнародного права (з 1968); член-кореспондент Аргентинської асоціації міжнародного права (з 1971).

Корецький – єдиний вчений-юрист у колишньому СРСР, який був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1980). 15 лютого 1990 РМ УРСР присвоїла ім’я Корецького Інститутові держави і права АН України. Корецький зробив вагомий внесок у розвиток юридичної науки, насамперед міжнародного приватного права, міжнародного публічного права та порівняльного правознавства.

Тв.: Избр. труды, кн. 1–2. К., 1989. Літ.: Jessup Ph. C. Transnational Law. New Haven, 1956; Владимир Михайлович Корецкий. Библиогр. указатель. К., 1984; Денисов В. Н. Владимир Михайлович Корецкий (1890–1984). «Известия вузов. Правоведение», 1986, № 5; Lachs M. The Teacher in International Law. Dordrecht, 1987.
Джерело (витяги з): Денисов В. Н. Корецький В. М. // Юридична енциклопедія. Т. 3.

1. У 2008 році Конкурс Корецького проводиться у два етапи: перший етап – письмовий, що слугує відбірним, і другий – усний, що є фінальним, в формі усних слухань. До фіналу будуть допущені дві команди, відібрані за результатами відбірного туру.
2. Фабула конкурсу є завданням для підготовки до відбірного та фінального туру.
3. Команди можуть зробити запит щодо уточнення обставин, наведених у фабулі.
4. Команда складається із 3-5 осіб. Як виняток, команда може складатися з двох осіб. Двоє осіб виступають в устному раунді (фіналі).
5. Як правило, навчальний заклад може бути представлений однією командою. У разі реєстрації більш ніж однієї команди від одного навчального закладу, проводиться відбірний раунд на базі відповідного навчального закладу. Якщо відбірний раунд не проводиться, організаційний комітет (адміністратор) Конкурсу визначає команду, яка допускається до участі в змаганнях за результатами добору. Підпис відповідальної особи (декана, ректора) не є обов'язковим при реєстрації команди.
6.  Затверджено наступний графік Конкурсу в 2008 році
o 5 листопада – Початок реєстрації команд (реєстраційна форма)
o 25 листопада, 17:00 – Оприлюднення конкурсного завдання (фабули)
o 1 грудня, 17:00 – Завершення реєстрації команд
o 1 грудня, 17:00 – Остаточне отримання адміністратором уточнень щодо обставин фабули
o 3 грудня, до 24:00 – Отримання письмових позицій (відповідей) команд
o 6 грудня, до 24:00 – Оголошення фіналістів Конкурсу
o 10 грудня – Фінал Конкурсу (під час Форуму «Правники-суспільству»
Контактна адреса: Этот e-mail адрес защищен от спам-ботов, для его просмотра у Вас должен быть включен Javascript (повідомлення надсилати із позначкою «Корецький»)

Оприлюднена 25 листопада 2008 року
1. Завантажити фабулу та «статтю німецького професора» [у додатках]
[Початок документа - фабули]

Від: Артем Гаєв, старший партнер ЮФ «Сила    права»
Кому: Юристам ЮФ «Сила права» [командам Міжнародного конкурсу ім. В. М. Корецького]
Тема: Представництво в потенційній справі «Антич, Буров, Васін проти Воландії»
Дата: 25 листопада 2008 року

До юридичної фірми надійшов запит щодо представництва інтересів у сфері захисту прав людини. Зважаючи на нашу правозахисну репутацію, до нас водночас звернулися повноважні представники Анни Антич, Богдана Бурова і Веніаміна Васіна та Урядовий уповноважений держави Воландії щодо можливості їх консультування та представництва в потенційній справі «Антич, Буров, Васін проти Воландії» в суді, аналогічному Європейському суду з прав людини (ЄСПЛ). Справа може виникнути в зв’язку з резонансними подіями та судовим процесом над членами групи «Право сили за свободу», чиї імена зазначені вище.

15 червня 2007 року в столиці Воландії на стадіоні «Централ» проходив фінал Кубку Свободи з футболу. Матч розпочався о 21:00 за переповнених трибун. О 22:30, за 15 хвилин до закінчення матчу, за рахунку 1:1, правоохоронні органи отримали сигнал про замінування стадіону й погрозу вибуху о 23:45. На той момент на стадіоні знаходилося близько 86 тисяч осіб.

Спеціальні підрозділи держави терміново організували штаб оперативного реагування (ШОР), перевірили інформацію, призупинили матч, розпочали евакуацію людей зі стадіону.

На основі оперативних даних о 23:35 затримано трьох підозрюваних. Їх згодом ідентифіковано, як Анна Антич, Богдан Буров і Веніамін Васін. На основі інформації, отриманої від інформаторів, інфільтрованих у структуру групи «Право сили», підозрювані були виконавцями замінування. За наказом ШОР підозрюваних було допитано і встановлено, що цим особам відомо про розташування бомб на стадіоні, можливості їх нейтралізації, вони відмовилися співпрацювати. Своїм мотивом вказали помсту за жертви, спричинені постачанням зброї державі, використаної проти їхніх співгромадян.
Зважаючи на загрозу життю і здоров’ю присутніх осіб на стадіоні, керівник ШОР надав усний наказ будь-якою ціною отримати інформацію щодо замінування, нейтралізувати бомби, аби врятувати життя людей. Щодо затриманих було вжито заходів психологічного та фізичного впливу. Унаслідок чого Антич надала інформацію про місцезнаходження двох бомб, які було нейтралізовано. Буров і Васін відмовилися надавати інформацію. О 23:47 у пік евакуації одночасно вибухнули три бомби внаслідок чого 4 675 людей загинуло, більше 10 000 поранено. Інцидент спричинив паніку та істерію в суспільстві, його засудили як терористичний акт на державному та міжнародному рівні.

Розпочалося слідство. Після закінчення слідства, під час якого затриманих тримали у нелюдських умовах, брутально порушуючи права 29 червня 2008 року розпочався судовий процес над Антич, Буровим і Васіним. Підсудні відмовилися від захисників. Крім того, їм не було надано перекладачів із їхньої рідної мови на державну мову Воландії, тоді як процес вівся воландійською мовою (подібність мови засуджених і воландійської мови ідентичні подібностям російської та української мов). 15 липня 2008 року, місяць після трагедії на стадіоні, всіх трьох членів організації «Право сили за свободу» було засуджено до довічного ув’язнення. 27 липня 2008 року А. Антич померла, як встановлено згідно з медичними висновками, внаслідок дії психотропних препаратів, які, як достовірно встановлено, до неї застосовано під час допитів, проведених за наказом ШОР. Стан здоров’я Бурова і Васіна критичний. Держава, громадянами яких є Буров і Васін, подала скаргу до інституції, аналогічної Комітету з прав людини ООН, зажадали негайної видачі своїх громадян.
30 грудня 2008 року Верховний суд Воландії розглядатиме справу за касаційною скаргою, однак шансів на зміну вироку нема.
Перебіг процесу супроводжувався акціями громадського протесту. Зокрема, в суспільстві широко обговорюється відновлення в Воландії смертної кари, що підтримано політиками впливових політичних партій країни.

Воландія є членом організації, ідентичної Раді Європи, Конвенція, ідентична Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950), є частиною національного законодавства Воландії, як і практика суду, яка ідентична практиці ЄСПЛ.
Унаслідок тиску та низки подібних інцидентів на території інших держав до Конвенції внесено зміни. Зокрема, в 2007 році, до зазначеного інциденту, статтю 3 Конвенції доповнено такою частиною: «Як виняток, на основі достовірних джерел спеціальних служб держави і згідно зі спеціальною процедурою допускається обмежене застосування засобів психологічного та фізичного впливу щодо осіб, які становлять значну суспільну небезпеку, в разі, коли життю і здоров’ю значної кількості осіб загрожує небезпека». Зміни до Конвенції стали частиною національного законодавства Воландії.
Завдання. У зв’язку з моїм відрядженням доручаю Вам вивчити юридичні обставини справи та:
(1) підготувати заяву від заявників за аналогією зі зверненням до ЄСПЛ, включно з довіреністю на представництво;
(2) підготувати письмові обґрунтування правових позицій для ведення судового засідання за процедурами, аналогічними до процесу у ЄСПЛ від імені (і) Антич, Бурова, Васіна (спільно) чи їхніх представників, та (іі) Держави Воландії.
(3) підготуватися до усного слухання в процесі, аналогічному до ЄСПЛ.
(4) досконало вивчити можливість альтернативного вирішення спору, зокрема процедуру «дружнього врегулювання» між потенційними заявниками і державою, про що зазначити в додатку до письмових обґрунтувань.
Готуючись, окрім правових документів та судової практики, у зв’язку з новизною проблем зверніться до літератури (на допомогу додаю працю професора одного з німецьких університетів на тему).

За результатами розгляду підготовлених Вами документів буде вирішено, чи ми здійснюватимемо представництво інтересів зазначених осіб чи держави.
З повагою, / підпис Артем Гаєв /
[Кінець документа - фабули]
Контактна адреса: Этот e-mail адрес защищен от спам-ботов, для его просмотра у Вас должен быть включен Javascript (повідомлення надсилати із позначкою «Корецький»)